<p style="text-align: justify;">Проти Росії, як відомо, безсила будь-яка зброя. Це вам будь-який московський двірник скаже. Тим більше - кремлівський <em>«військовий експерт»</em> Дмитро Корнєв. На сторінках газети «Известия» він розмірковує про те, <em>«чи змінять поставки німецьких ракет Taurus ситуацію в зоні СВО».</em> Відповідь, звісно, очевидна. І навіть більше - якщо ці поставки відбудуться, Росії <em>«не страшно буде і зіткнення з НАТО»...</em></p> <p style="text-align: center;"><strong>«Збивати її ми якось навчимося»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Отже, нагадує <em>«військовий експерт»</em> Дмитро Корнєв в «Известиях», <em>«Україна вкотре запросила у своїх західних партнерів німецькі керовані ракети Taurus». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Taurus - одна з найсучасніших європейських ракет «повітря-земля», -</em> пояснює «експерт» Корнєв. <em>- Належить до того ж класу, що Storm Shadow і SCALP-EG, але розроблялася дещо пізніше. Формально вони мають бути досконалішими. У них також використовується технологія зниженої радіолокаційної помітності. Ракета має дальність польоту понад 500 км. Імовірно, якщо їх постачатимуть Україні, вони будуть зроблені з дальністю до 300 км за рахунок запасу палива... Ракета вважається високоточною. Може летіти за програмованим маршрутом, за напрямком і висотою огинати, наприклад, зони роботи протиповітряної оборони».</em></p> <p style="text-align: justify;">Корнєв одразу попереджає: <em>«Поява Taurus у зоні спеціальної військової операції буде досить серйозною подією. Вони більш досконалі, ніж Storm Shadow. Не виключено, що на перших порах застосування такої ракети викличе деякі складнощі. Доведеться напрацювати досвід з їх виявлення та знищення, можливо, змінювати програмне забезпечення зенітних комплексів». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«А далі буде приблизно так, як зараз зі Storm Shadow, які ми успішно збиваємо»,</em> - підкреслює «експерт», щоправда, чомусь не уточнюючи, де це <em>«збиваємо»</em> відбулося хоча б один раз.</p> <p style="text-align: justify;">І все ж Корнєв стурбований: <em>«Складність для наших засобів ППО з цією ракетою полягає в тому, що ми не працювали з подібним видом цілей. Вона буде менш габаритною на екранах радарів. Має вищу швидкість. Розмах крила у неї менший, ніж у Storm Shadow і SCALP-EG. Вона візуально відрізняється... Радари виявляють подібні об'єкти пізніше, ніж звичайні літаки та інші ракети. Відповідно, час роботи зенітних комплексів по цілі скорочується».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Як зміниться ситуація в зоні проведення спеціальної військової операції з поставками таких ракет? Думаю, отримати значну перевагу ЗСУ не зможуть. За лічені дні роботи проти Taurus розрахунки зенітних систем отримають додатковий досвід, обміняються ним з іншими підрозділами, і статус-кво відновиться. Так, якийсь відсоток цих ракет ми не зможемо збивати, як і зараз ми не збиваємо якийсь відсоток Storm Shadow і SCALP-EG», - </em>заявляє «експерт», який ще хвилину тому стверджував, що ракети Storm Shadow<em> «ми успішно збиваємо».</em> А, ну так, за російською логікою <em>- «успішно збиваємо, але не завжди успішно».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Є і ще одна важлива обставина, </em>- знову застерігає Корнєв. -<em> Особливість Taurus полягає і в тому, що це не застарілі системи, які сплавляють на Україну, щоб задовольнити Зеленського. Taurus - це сучасні, актуальні ракетні системи, які зараз стоять на озброєнні країн НАТО. Грубо кажучи, якщо завтра буде війна з альянсом, то саме їх застосовуватимуть натовські літаки». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«З одного боку, це мінус: ЗСУ отримують доступ до новітніх технологій. З іншого боку, якщо ми навчимося збивати ці ракети, запущені літаками ЗСУ, то нам не страшно буде і зіткнення з НАТО, якщо воно раптом відбудеться. У будь-якому разі працювати з цим ми якось навчимося. Такі поставки не призведуть до якихось кардинальних змін на користь ЗСУ», </em>- все-таки заспокоює кремлівський <em>«військовий експерт»</em>.</p> <p style="text-align: center;"><strong>«Правий сектор» чекатиме десь на балконі...»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Відгадайте, в якому місті живе <em>«провідний філософ світу»</em>? Можете не гадати - все одно не відгадаєте. Але на стілець усе ж присядьте: падати буде не так боляче.</p> <p style="text-align: justify;">Завісу загадки сміливо піднімає офіційне видання уряду РФ - «Российская газета» в публікації під багатозначним заголовком: <em>«З нами залишилися тільки справжні речі: Як філософи Донбасу приєднувалися до «Русского мира».</em></p> <p style="text-align: justify;">Інтрига тане на очах: <em>«Ми говоримо про Донбас як про місце головних подій на фронтах спецоперації. Але важливі події відбуваються не тільки в окопах і бліндажах. Сьогодні наша розповідь про луганських філософів, для яких 2014 рік несподівано став часом розквіту думки». </em>Ось воно як!</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Місто прострілювалося все. Життя знеструмилося - ні води, ні електрики. На сусідніх вулицях гинуть люди. Чоловік і дружина, учитель і домогосподарка, Ніна і Саша, сказали одне одному: завтра може не настати... Що роблять у таких випадках люди? Впадають у депресію? Нескінченно плачуть? У них віднімаються руки і ноги?.. І Сашко вступив до коледжу мистецтв вчитися на скульптора. А Ніна написала дві філософські статті - про фанфіки і японського письменника Кендзабуро Ое - і віднесла у філософський журнал. Статті опублікували, і через рік покликали в аспірантуру з філософії»,</em> - розповідає «Российская газета» про перші кроки становлення <em>«провідного філософа світу»</em>.</p> <p style="text-align: justify;">Урядова газета чомусь не уточнює, з чиєї це волі в мирному українському Луганську 2014 року раптом стали <em>«гинути люди»</em>. Зате пояснює і захоплюється іншою «філософією»: <em>«Геракліт говорив: війна - батько всього. У Луганську 2014 року вона батько філософського вибуху. Ніна Іщенко сьогодні один із найцікавіших у місті філософів. Якщо хочете зрозуміти, що насправді відбувається в головах людей на Донбасі та в Україні, йдіть до неї. Хто міг знати, що в домогосподарці сидить провідний філософ міста і світу? - Це прагнення до цілісності, - пояснює Ніна. - Людина ж не складається тільки з розуму й тіла. Ми істоти чуттєві...».</em></p> <p style="text-align: justify;">Але ось біда - «Российская газета», яка з таким натхненням написала про Сашу, який у 2014 році <em>«не впав у депресію»</em>, а пішов <em>«вчитися на скульптора»</em>, змушена визнати, що Саша <em>«небагато зробив скульптур»</em>, бо в лютому 2022 року його <em>«забрали на фронт просто з роботи»</em>, а вже в травні він <em>«загинув під Камишувахою»</em>.</p> <p style="text-align: justify;">Залишилася Ніна сама з донькою. <em>«Він не вникав у мої філософські теорії, але завжди підтримував. Був камертоном», </em>- каже Ніна про Сашка.</p> <p style="text-align: justify;">І тепер «філософ» Ніна втовкмачує «Російській газеті», <em>що «до 2014 року вважалося, що на Донбасі йшла «лагідна» - м'яка, ласкава - українізація». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Російська в побуті не заборонялася, але вся публічна сфера - українською. Захищати наукові роботи, наприклад, можна було російською, але текст - тільки українською. Фільми обов'язково дублювалися. Різкого відторгнення це не викликало. Люди виїжджали з депресивного регіону на заробітки - хто в Москву, хто в Київ, і здавалося, це проблеми складніші, ніж мова наукової дисертації. Ну й українську ж усі вчили в школі... Але в переломному 2014-му за інше бачення історії, за іншу ідентичність українська сторона почала вбивати. У квітні 2014-го пробомбили Слов'янськ. Це штовхнуло людей Луганської області на референдум. Мирний порив відкритих сердець: покажемо Києву - ми не терористи, не бомбисти, просто це воля народу - починаймо спілкуватися. Ну Київ і почав. 2 червня прилетів літак і скинув бомби на обладміністрацію. 2 липня вдарили по Станиці Луганській - по вулицях зі звичайними людьми»,</em> - розповідають Ніна і «Российская газета» луганчанам, якщо раптом вони засумнівалися, що так все і було.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Із терористами так не борються. Усім стало зрозуміло, що це боротьба з тими, для кого дорога російська культура та ідентичність, - каже Ніна. А ще стало зрозуміло, що за свою ідентичність треба стояти до останнього. І, можливо, померти. Ті, хто так не вважав, збиралися і їхали... Розділилося й Монтенєвське філософське товариство, що існувало в Луганську ще з 90-х років. Здавалося б, де Луганськ і де Монтень? Але створене в 1990-му викладачами філософії з 6 вишів, це товариство проіснувало 33 роки... Під обстрілами частина Монтенєвського товариства теж перемістилася (у тоді під-український) Сєвєродонецьк. А інша - залишилася. І під обстрілами зібралася... У 2014-му Луганськ накрив філософський бум. Крім відновленого Монтенєвського товариства в місті почали видавати три філософські журнали»,</em> - натхненно переказує «Российская газета».</p> <p style="text-align: justify;">Щоправда, у Луганську, нарікає газета, хоч він і центр світової філософії, немає видавництва, і щоб видати свої «праці», місцеві «філософи» «просто йдуть у друкарню і кажуть: <em>«надрукуйте», і їм друкують - накладом приблизно 100 примірників»</em>.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Вони роблять у своєму Монтенєвському товаристві доповіді і пишуть у філософських збірниках статті про Донбас як точку збору Русского мира. Про політику як сферу консенсусного соціального конструювання майбутнього. Про соціальну інфантильність як техногенну загрозу сучасного світу. Про канібалізм в українській пропаганді. Про рокера-Прометея В</em><em>еню</em><em> Д'ркіна</em><em> - </em><em>луганчанина Олександра Литвинова, одного з найсильніших пізніх голосів авторської пісні. Про романи Набокова. Про таємне ім'я Риму. Про злети і падіння жанру фентезі...», </em>- захоплюється «РГ».</p> <p style="text-align: justify;">І знову і знову цитує філософа-захисницю «Русского мира» Ніну зі звучним «русским» прізвищем Іщенко:<em> «Росіяни на Україні опинилися в ситуації нової безписемності. Письмова російська - ні художня, ні ділова - не розвивалася. А усна перетворювалася на своєрідний діалект, який чим далі, тим більше відрізнявся від літературної та розмовної російської в Росії. А без «письмової російської»... не зберігається культурна пам'ять»... </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Провідний філософ міста і світу» </em>на ім'я Ніна попереджає:<em> «Українська ідентичність не етнічна - культурна. Носи вишиванку, розмовляй мовою, і все, ти українець. Так просто. Але якщо скажеш, що ти росіянин і за права російської мови і культури, можуть і вбити. «Правий сектор» у всякому разі чекатиме десь на балконі»...</em></p> <p style="text-align: justify;">«Российская газета» наостанок знову захоплюється: у луганських філософів <em>«точно є глибока внутрішня культура», </em>тому що<em> «Донбас - залізне дерево. Край шахт. Праці й волі. Край опору. Незламний край. І ще край філософської школи. Розуму, мудрості й мужності»...</em></p> <p style="text-align: justify;">Напевно, редакція «Российской газеты» скоро сміливо переїде з Москви до Луганська...</p> <p style="text-align: center;"><strong>«Щоб не вийшло, як у Балаклії»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Ще одне офіційне російське видання - «Парламентская газета» - опублікувала інтерв'ю з <em>«письменником і офіцером»</em> Захаром Прилєпіним, якого днями <em>призначили «заступником командира з військово-політичної роботи» </em>до нового <em>«полку особливого призначення у складі Росгвардіі, сформованого з ветеранів Донбасу і Сирії».</em></p> <p style="text-align: justify;">«ПГ» не приховує: полк створено <em>«для виконання особливих завдань: від розвідки до диверсій у тилу ворога». </em></p> <p style="text-align: justify;">Прилєпін розповідає газеті, що <em>«ми намагаємося укомплектувати полк добровольцями, причому кістяк батальйону прийшов із Донбасу: практично всі наші офіцери - учасники війни з 2014 року».</em></p> <p style="text-align: justify;">На запитання, яке у нового підрозділу буде озброєння, Прилєпін повідомляє: <em>«Міномети, безумовно, колісні та гусеничні бойові машини, бронетранспортери, танки: ми поки що в процесі комплектації, тому уточнювати я не буду. Простіше кажучи, все, що необхідно: щоб не вийшло, як у СОБРа в Балаклії у вересні минулого року, коли вони, не маючи нічого «важкого», опинилися сам на сам із повномасштабним українським наступом».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>Завдання у нового полку «будуть особливі»,</em> - хвалиться Прилєпін.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Насправді ми спочатку готувалися до виконання будь-яких завдань: розвідувальних, штурмових, диверсійних, оборонних. Думаю, обстановка на фронті буде диктувати... У нас у багатьох бійців будинки на тій стороні фронту. Ми з офіцерами нашого полку з 2014 року перепоховали таку кількість товаришів, що в нас ніякого іншого шляху просто немає. Ця війна для нас закінчиться тільки в Києві. Якщо вона там не закінчиться цього разу, ми готові чекати цього моменту ще - поки живі. Ми ще молоді. Час у нас ще є», -</em> самовдоволено міркує письменник-авантюрист.</p> <p style="text-align: justify;">На прохання «ПГ» прокоментувати слова <em>«почесного президента Асоціації ветеранів групи «Альфа» </em>Сергія Гончарова <em>«про готовність організації знову встати в стрій і посприяти військам у зоні СВО»</em> Прилєпін поблажливо погоджується<em>: «Старий кінь борозни не зіпсує. Це великий підрозділ із величезним досвідом. Їхня участь у будь-якій формі принесе колосальну користь. І, до речі, може послужити прикладом для ветеранів інших спецпідрозділів».</em></p> <p style="text-align: justify;">Про те, де і коли почнуть здійснювати чергові вбивства <em>«ветерани Донбасу і Сирії»</em>, Прилєпін не повідомляє.</p> <p style="text-align: center;"><strong>«Кожен дорослий і дитина - у зоні смертельного ризику»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Газета «Московский комсомолец» повідомляє про звичну для серпня <em>«підготовку до навчального року в Донецьку: дітей натаскують за шерехом визначати міни, що летять».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Що ближче навчальний рік, то не стабільніша душевна рівновага батьків. Чи можна застосувати цей жарт до Донбасу? Мабуть, батьки дітей у ДНР напоготові 24 години на добу і 7 днів на тиждень. На дистанційному навчанні діти Республіки перебувають уже два роки. Ще довше кожен дорослий і дитина в Донбасі перебувають у зоні смертельного ризику. І якщо раніше інтенсивність обстрілів була в рази меншою і обмежувалася прифронтовими районами, принаймні з 2016 року, та й ніхто не знав, що таке міни-пелюстки, то сьогоднішні будні донеччан докорінно відрізняються»,</em> - розповідає «МК» про щастя жити в донецькому «русском мире».</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Почнемо з того, що влада ДНР заявила, що максимум шкіл до 1 вересня буде переведено на очне навчання... Дітей, які проживають у найбільш обстрілюваних районах, переведуть в інші навчальні заклади. Чи будуть це школи в тилових містах або районах - поки що невідомо. Чи згодні на такий варіант батьки? Здебільшого ні. Навіть якщо їхні діти підуть до школи в Будьонівському чи Пролетарському районах. Аргументується таке обурення кількома фактами. По-перше, як дитина добиратиметься до школи з, наприклад, Куйбишевського району. По-друге, навчальні заклади - це улюблена мета ЗСУ. Від «прильотів» снарядів сьогодні не застрахований жоден із районів міста. HIMARS зі своїми снарядами в 155 мм спокійно долають відстань до глибокого тилу Донецька»,</em> - продовжує «МК».</p> <p style="text-align: justify;">Газета вказує, <em>що «поки влада Республіки розв'язує проблему з навчанням юних донеччан, самі вони насолоджуються таким заповітним літнім відпочинком».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Частина дітей вирушила в інші регіони країни на оздоровлення за пільговими програмами, частина не покидала Донецька. Молодь не втримати вдома, про це їхні батьки знають і за можливості намагаються убезпечити їхні прогулянки вулицями, пояснюючи, як необхідно поводитися під час обстрілу. Діти Донбасу вже краще за дорослих визначають два режими польоту снарядів - «від нас» або «до нас», знають місця, де в місті можуть впасти снаряди і як поводитися в небезпечній ситуації... Батьки, вчителі, вихователі і навіть диктори по радіо і на телебаченні не втомлюються повторювати, щоб діти не гралися за межами дитячих майданчиків, не сходили на узбіччя доріг, де є зарості трави, не піднімали осколки або «пелюстки». Діти знають, яка зі стін будинку безпечніша, що краще не підніматися ліфтом під час обстрілу і що краще перечекати обстріл у ванній або тамбурі», </em>- переказує «МК».</p> <p style="text-align: justify;">І визнає:<em> «Але незважаючи на всі застереження, все ж у соцмережах і месенджерах то тут, то там з'являються відео та фото, зняті підлітками під час артобстрілів. Та й діти, які дотримуються правил і не відходять від домівок, теж перебувають у зоні ризику, бо, як звикли повторювати жителі Донецька, прилетіти може абсолютно скрізь. Контролювати кожен крок дитини, за умови, що обоє батьків працюють, практично неможливо». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Багато батьків вивезли дітей в інші регіони РФ, не витримавши масованих обстрілів, дехто залишився в містах ДНР всупереч усьому, а дехто готовий відпустити своїх дітей навчатися очно, тому що не бачить іншого виходу із ситуації, що склалася», </em>- підсумовує свою «оптимістичну» розповідь «Московский комсомолец».</p> <p style="text-align: justify;"><strong><em>Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»</em></strong></p>